Вихідні у Черкасах, Кропивницькому та Білій Церкві: Пагорб Слави, історичні палаци та місце звідки почався професійний український театр
RegioNews продовжує серію публікацій про міста України і сьогодні розповідаємо, що цікавого можна подивитися у Черкасах, Кропивницькому та Білій Церкві.
Черкаси – місто на березі величного Дніпра
Місто на Дніпрі славиться своїми будинками, яким вже по кілька століть. Наприклад, дуже цікавим є так званий Блакитний палац. Цю будівлю проєктував відомий архітектор Владислав Городецький. Так, той самий, що проєктував і відомий Дім з химерами у Києві. Тому недарма Блакитний палац є візитівкою Черкас.
Зведена будівля була наприкінці 19 століття за наказом відомого підприємця Скорини. Стиль будівлі – класицизм і модерн. Одразу після здачі в експлуатацію на другому поверсі будівлі діяв готель, а на першому – різноманітні магазини. За радянських часів тут розміщувались державні установи. Взагалі це була фішка комуністів – обирати найбільш гарні будівлі у містах і розміщувати в них своїх представників.
До речі, за радянських часів будівлю планували реставрувати, але грошей на це так і не знайшли. Реставрація Блакитного палацу відбулась вже за часів Незалежності. Після того у будівлі колишнього готелю розміщувались різноманітні установи і навіть відділення банків. Подивитися на цей палац можна на розі вулиць Хрещатик та Дашковича.
Палац одружень і чудернацькі скульптури
Ще один палац у Черкасах зведений наприкінці 19 століття – так званий Будинок Щербини. Саме місцевий підприємець Щербина звів цей будинок для себе і проживав в ньому. На сьогодні він є пам’яткою культурної спадщини України. Деякі історики навіть припускали, що і цю будівлю проєктував все той же Городецький, але точних підтверджень цьому немає.
Знову ж таки після 1917 року радянська влада влаштувала тут свої представництва. А в 30-х роках минулого століття облаштували в історичній будівлі Будинок піонерів. Після Другої світової війни тут знову засідали партійні органи, а згодом будівлю все ж знову зробили Будинком піонерів. Наразі у Будинку Щербини вже довгі роки діє Палац одружень.
Також у місті є кілька дуже цікавих скульптур, одна з яких – Проня Прокопівна та Голохвастов з комедії "За двома зайцями". Цю скульптуру відкрили у 2009 році. Майже усі думають, що вона з бронзи, але насправді це – склопластик, а просто пофарбовано усе під бронзу.
Цікава історія створення і встановлення цього монументу. Його профінансували місцеві підприємці, які мали свій магазин модного одягу у Черкасах. От саме біля цього магазину і встановили Проню Прокопівну і Голохвастова. Мовляв, у фільмі саме Голохвастов був модником, а тому начебто буде "зазивати" покупців до магазину.
Величний Пагорб Слави
Звісно варто відвідати Пагорб Слави. Цей комплекс звели на честь усіх загиблих черкащан та оборонців міста у часи Другої світової війни. Пагорб Слави являє собою десятиметровий насип до вершини якого ведуть гранітні сходи. На самій же вершині встановлена скульптура жінка-матір Батьківщина висотою також 10 метрів. У правій руці жінка тримає чашу з Вічним вогнем. Цікаво, що цей монумент у тому вигляді, що є зараз, був відкритий лише у 1977 році, а до того часу тут просто були поховані тисячі солдатів. Причому, увесь цей комплекс планували відкрити ще у 1975 році, до святкування 30-річчя перемоги у Другій світовій війні, але не встигли.
ФОТО: wikipedia.org
Неподалік Пагорба Слави знаходиться дуже затишний парк, що має назву "Долина троянд", хоча насправді цих квітів тут обмаль, але назва місця відпочинку приваблює, як містян так і туристів. Парк досить великий і має багато широких доріжок для прогулянок. Також тут можна влаштувати невеличкий пікнік. Фактично парк "Долина троянд" розташований на березі Кременчуцького водосховища і звідси на нього відкривається дуже гарний вид.
Парк з містком для закоханих
Ну і звісно куди ж без міського парку "Сосновий бір", що розташований на вулиці Дахнівській, на околиці міста. Наразі цей парк має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та займає площу понад 50 гектарів, тобто є де розгулятися.
Родзинкою цього парку є те, що він знаходиться на березі Кременчуцького водосховища звідки відкривається дуже гарна панорама на водойму. Сам парк був закладений ще у другій половині 60-х років минулого століття. Саме тоді тут було висаджено дуже багато сосен, що з десятиліттями перетворилися ледь не на суцільний ліс.
А ще варто зробити фотографії на Арочному мосту, що розташований на території парку. Встановлений він через доволі широкий канал. Цей міст також збудований більше 50 років тому і місцеві його ще називають Мостом кохання. Саме тут призначають побачення і зізнаються у коханні один одному. Проте, є і дурна слава у цього мосту, адже тут було досить багато самогубств.
Біла Церква – місто польських магнатів
Біла Церква є найбільшим містом у Київській області та має кілька локацій, що приваблюють туристів.
Насамперед варто відвідати Зимовий палац, що дуже добре зберігся до нашого часу, хоча йому вже майже 230 років. Збудували його за наказом поміщика Браницького. Взагалі, на той час Біла Церква фактично належала саме цьому польському родові. Наприклад, парк "Олександрія" на околиці міста теж був закладений саме Браницькими.
До речі, влітку вони проживали саме на території цього парку, у місцевому палаці. Але з настанням холодів перебиралися якраз до Зимового палацу у Білій Церкві. Збудований він у стилі класицизму. На вході до палацу зведені чотири величезні колони, що підкреслюють його величність.
У 19 столітті у палаці розміщувався музей зброї поміщиків Браницьких. З приходом до влади комуністів вони влаштували у палаці представництва партійних органів. На початку 30-х років більше 10 років тут розміщувався райком Компартії. Під час Другої світової війни тут був військовий шпиталь, причому для німців. У 50-х роках його знову використовували, як райвиконком. Наразі у колишньому палаці – школа мистецтв і районний архів.
Старий млин
На річці Рось у Білій Церкві розташований млин, якому налічується майже 170 років. І ця споруда свого часу була збудована і належала представникам роду Браницьких. До речі, цей млин був одним із найпотужніших на той час на Київщині. Будівля млину має два поверхи і вона кам’яний. Також споруда є пам’яткою архітектури місцевого значення. Проблема лише в тому, що після 2000-х років будівля колишнього млину почала занепадати. А вже у 2015-2016 роках біля будівлі взагалі було небезпечно знаходитися. Зараз її стан аварійний. Втім, все ж туристи полюбляють робити фото на фоні млина, надто вже гарні там краєвиди.
Ще одна пам’ятка національного значення у Білій Церкві – так званий "БРУМ". Це торгові ряди, що були збудовані на початку 19 століття. Зараз би цю споруду назвали торговельним комплексом, а тоді, більше 200 років тому, тут просто велась жвава торгівля.
Збудовано це було знову ж таки за вказівкою Браницьких. Після відкриття тут було майже 90 крамниць, де продавали що завгодно. Місцеві називають цей комплекс "БРУМ". Досі достеменно невідомо, що означає ця абревіатура, але є думки, що розшифровується вона, як "Браницький універсальний магазин", на честь Ксаверія Браницького. Також є думки, що це міг бути "Білоцерківський універсальний магазин".
Місто з якого почався український театр
Місто Кропивницький фактично є батьківщиною професійного українського театру. Саме у цьому місті на початку 80-х років 19 століття був зіграний перший класичний спектакль в Україні. Тоді Кропивницький називався Єлисаветградом, а спектакль ставив Марко Кропивницький, на честь якого майже через 140 років назвуть саме це місто. Цим спектаклем була "Наталка Полтавка", за п’єсою Івана Котляревського. Наталку грала Марія Заньковецька. Отже, 27 жовтня 1882 року, коли у був зіграний спектакль у Кропивницькому, офіційно вважають днем народження професійного українського театру.
Тому, перебуваючи у цьому місті, обов’язково завітайте до Академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького, адже саме в цьому приміщені і розпочалась славетна історія українського театру. Самій будівлі театру вже майже 160 років. Збудували його за кошти інженера Трампицького у 1867 році.
Цікаво, що протягом 50 років ним володіли по через шість різних осіб. Наприкінці 40-х років минулого століття вхід на другий поверх театру відбувався вуличними сходами, а не зсередини, як це відбувається зазвичай. За усю свою історію театр у Кропивницькому пережив багато реконструкцій, що зрештою призвело до втрати будівлею статусу історичної пам’ятки. Хоча і сьогодні ця споруда виглядає дуже потужно і все ж таки несе у собі історичні культурні надбання.
Навідайтеся також до обласного краєзнавчого музею, де зібрано дуже багато даних про історію та етнографію Кіровоградщини. Його музейний фонд налічує понад 80 тисяч одиниць. Сама будівля музею також має дуже давню історію, адже зводилась на зламі 19 та 20 століть. Її стиль – "модерн". До речі, з самого початку зводили цю будівлю для місцевого заможного підприємця Олександра Барського. Вже з 1929 році тут розміщується краєзнавчий музей.
Міська набережна та садиба Карпенка-Карого
Дуже багато містян збираються вихідними на мальовничій набережній річки Інгул. Через річку є гарний місток з якого і відкривається шикарний вид на головну річку міста.
Зовсім поряд з Кропивницьким є також так званий Хутір Надія, що розташований у селі Миколаївка. Зараз Хутір Надія має статус державного заповідника-музею імені Івана Карпенка-Карого. Саме тут свого часу була садиба видатного українського драматурга, яку закладав ще його батько, у 1871 році.
Свого часу Карпенко-Карий обрав цю садибу місцем свого постійного проживання. Також садибу називали "оазою серед степу", настільки тут усе зелено. От саме на території цієї садиби було створено музей. До речі, до наших днів збереглася хата в якій жив Іван Карпенко-Карий. Також на територій заповідника-музею є меморіальний будинок. Дуже гарний тут і ставок, де завжди спокійно і затишно. Загалом територія цієї культурно-історичної локації складає понад 11 гектарів.
Тож, як бачимо, навіть у невеликих обласних центрах та містах країни можна знайти гарні місця, де просто психологічно перезавантажитися та відпочити від роботи. Причому, в таких містах, як Біла Церква взагалі можна розписати собі тур вихідного дня.