Де відпочити на Поділлі та Поліссі: найдовша печера у світі, затоплене місто та тунель кохання
RegioNews продовжує серію публікацій, в яких розповідаємо, де можна провести відпустку. Цього разу йтиметься про місця відпочинку на Поліссі та Поділлі.
Хмельниччина: палаци на будь-який смак
Хмельницька область славиться своїми історичним палацами. Зупинимося на кількох найбільш цікавих. У селі Маліївці Дунаєвецького району розташований палац Орловських, або його ще називають просто Малієвецький палац. Збудували його наприкінці 18 століття за наказом графа Яна Онуфрія Орловського.
Архітектором цього маєтку був досить відомий на той час італійський фахівець Доменіко Мерліні. Колориту цій споруді додає те, що вона збудована на скелястому березі річки Ушка звідки відкриваються гарні краєвиди. До речі, за радянських часів у цьому палаці розмістили реабілітаційний центр для дітей, що хворіли на туберкульоз. Причому, центр діяв аж до 2021 року, а після цього тут відкрили музей.
Маєток Орловських розташований на території Маліївецького парку, де також можна гарно провести час. Тут є багато рідкісних сосен, деяким з них нараховується вже близько 200 років.
Історичний маєток польської поетеси
Також варто відвідати палац князів Сангушків. Так, сьогодні він перебуває в руїнах, але навіть попри це величі цій історичній споруді не займати. Будували цей маєток близько 16 років, з 1754 року до 1770-го. Розташований він у місті Ізяслав. Споруда призначалась для Барбари Сангушкової — польської поетеси та філантропки, яка була у шлюбі з Павлом Карлом Сангушком, який походив з відомого роду, представники якого займали далеко не останні політичні позиції у Великому Князівстві Литовському та Речі Посполитій.
Збудований палац слугував власною резиденцією Барбари Сангушкової. За радянських часів, як це бувало і з іншими історичними палацами на території України, маєток Сангушків використовували для потреб військових, які просто поступово знищували цю історичну будівлю, адже про неї ніхто не дбав. За часів незалежності України маєток теж ніхто наче не помічав і з роками він перетворився на руїну. Проте, історичного духу не втратив і зараз можна зробити просто чудові фото на фоні 250-річного палацу.
Затоплене місто з великою історією
Бакота — неймовірної краси локація, що розташована неподалік Кам’янця-Подільського. Почнемо з історичної довідки. Бакота – це місто, яке було досить розвиненим і великим ще у 13 столітті. Свого часу входило до Галицько-Волинського князівства.
Фото: Ingvar Shapik
Цікаво, що за часів Другої світової війни на території Бакоти взагалі не було бойових дій. Проте історія цього видатного міста закінчилася на початку 1980-х років. Через будівництво Дністровської ГЕС, чиновники вирішили затопити Бакоту, як це відбувалось з багатьма іншими населеними пунктами, коли йшлося про будівництво різноманітних гідроелектростанцій. Так утворилась Бакотська затока, що є частиною величезного водосховища біля Дністровської ГЕС. На сьогодні ця місцевість серед туристів є чи не найпопулярнішою на Хмельниччині. Краєвиди тут просто вражаючі.
Кам’янець-Подільська фортеця — візитівка міста
Також дуже радимо відвідати місто Кам’янець-Подільський. Звісно, усі знають, або ж принаймні чули про Кам’янець-Подільську фортецю, яку безумовно слід відвідати.
Перші згадки про неї датовані ще 11-им століттям, а в 14-ому столітті ця фортеця вже стала частиною оборонних редутів міста Кам’янець, що було столицею Подільського князівства. Збудований замок на скелястому півострові у каньйоні річки Смотрич. Спочатку він був дерев’яним, а після того, як у 15 столітті Кам’янець-Подільський увійшов до територій Речі Посполитої, дерев’яну фортецю перетворили на кам’яну. У 19 столітті замок навіть слугував в’язницею.
З історії відомо, що місто-фортецю завойовували усього два рази: наприкінці 14 століття це зробив литовський князь Вітовт, а у другій половині 17 століття місто взяли турки. Одним словом, варто приїхати до Кам’янця-Подільського, щоб сходити на екскурсію до місцевої історичної фортеці. До речі, і саме місто Кам’янець-Подільський є дуже затишним і тут можна чудово провести вихідні.
Рівненщина: локації для закоханих і геологічні пам’ятки
Для любителів романтики слід відвідати так званий Тунель кохання. Фактично це чотирьохметровий відрізок залізничної колії від села Клевань до села Оржів. Цією колією рухаються маневрові потяги від місцевого деревообробного заводу. Дерева і кущі тут настільки сплелися, що утворили справжній тунель, а сам потяг під час руху, збиваючи гілки, що заважають йому, утворив тунель арочної форми. До речі, до 2017 року подібний тунель був єдиним у світі, поки подібний артоб’єкт не відрили у Китаї.
Щодо тунелю кохання є багато повір’їв. Наприклад, багато закоханий вірять у те, що якщо зробити спільне фото у цьому тунелі, то їхні долі будуть скріплені на усе життя, адже дві колії саме і символізують дві долі, що йдуть поруч одна з одною. Звісно, кожен має право вірити у те чи інше повір’я, але, як мінімум, Тунель кохання є просто неймовірно атмосферним місцем, куди однозначно варто потрапити.
Білі гори для фотосесії
Для гарних фотографій варто поїхати до села Рубче на околиці якого розташовані так звані Білі гори або ще їх називають фосфатними. Саме тут складують відходити підприємства "Рівнеазот". За великими рахуноком це просто фосфогіпсові насипи, але вид на них відкривається просто шикарний. Колориту цій локації додає зелене озеро, що утворилось біля підніжжя Білих гір. Проте, купатися в ньому не радять.
Також цікавим об’єктом є геологічний заказник місцевого значення "Марининсько-Устянські граніти", що був створений 40 років тому і має площу 85 гектарів. Розташований заказник на території Корецького та Березнівського районів, а саме — біля сіл Маринин та Більчаки.
Найкращий вид на гранітні кручі відкривається з річки Случ, що наче пронизує їх на дві частини. Тут можна замовити човна, щоб поближче роздивитися це диво природи. Крім цього, на території заказника можна побачити безліч рідкісних рослин, серед яких є фіалка багнова, гвоздика картузіанська або енотера червоностеблева.
Базальтові стовпи у затоплених кар’єрах
Геологічною пам’яткою природи місцевого значення є "Базальтові стовпи", що розташовані у Костопільському районі неподалік сіл Базальтове, Берестовець та Новий Берестовець. Базальтові стовпи є магматичною породою, що розбита тріщинами. Базальт є дуже міцним, а його форма зручна для вимощування вулиць бруківкою. До речі, місцеві кар’єри є діючими і тут досі добувають цей міцний природній матеріал.
Деякі кар’єри вже затоплені, що додає ще більшого шарму цій місцевості, адже вид тут відкривається просто чудовий. В одному з колишніх кар’єрів, що тепер є фактично озером, посередині утворився острівець, який туристи вже охрестили "Островом кохання".
Дубенський замок, який ніколи ніхто не завоював
Для цінителів історії варто відвідати місто Дубно, де знаходиться чудовий замок, якому вже понад 500 років. Збудували його за наказом князя Костянтина Острозького. Цікавий факт: за увесь період існування Дубенського замку його жодного разу ніхто не завоював, хоча спроб було безліч. Все через те, що замок був справжньою неприступною фортецею.
Протягом століть Дубенський замок належав різним князівським династіям: Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських. Проте, наприкінці 19 століття фортеця почала належати військовим. З того часу тут розміщувалися війська Російської імперії, Австрійської імперії, армії УНР, червоноармійці та навіть гітлерівські війська. Після Другої світової війни замок використовували для власних потреб війська радянської армії.
Сьогодні на території колишньої фортеці є два палаци, один з яких належав князям Острозьким, а інший – князям Любомирським.
Волинська область: відпочинок на воді та історичні місцевості
Одним з найбільш розкручених місць для відпочинку у Волинській області є Шацькі озера. Це ціла низка водойм, головною перлиною серед яких є озеро Світязь, що є найглибшим в Україні. Максимальна глибина цієї водойми сягає понад 58 метрів. Проте, здебільшого глибина в озері складає близько 7 метрів. Тут дуже зручно відпочивати з дітьми, адже прибережна смуга є досить широкою і має дуже малу глибину. Світязь також є одним з найбільших за площею озер в Україні. Його довжина складає майже 8 км, а ширина — понад 4 км.
На Шацьких озерах можна зняти дерев’яний будинок, де доба буде коштувати близько 150-200 гривень з людини, а є і справжні готелі-садиби, вартість яких за добу може складати і 1 тисячу гривень за увесь дім.
У селищі Олика Луцького району розташований дуже гарний замок, що був заснований ще у 16 столітті, коли було збудовано його першу чергу. Другу чергу Олицького замку почали будувати майже через 100 років, в середині 17 століття, а перебудови споруда зазнала в середині 18 століття. Засновником Олицького замку був князь Микола Радзивілл — державний та військово-політичний діяч Великого князівства Литовського. За радянських часів у замку розміщувалась обласна психіатрична лікарня.
Місцевість, де пройшло дитинство Лесі Українки
Видатна українська письменниця Леся Українка майже усе своє дитинство провела на Волині, а тому місцеві жителі вважають її чи не найвидатнішою жителькою цього краю. Нині можна відвідати Музей імені Лесі Українки, що поблизу села Колодяжне Ковельського району. Саме у цій садибі жила родина Лариси Петрівни Косач — справжнє ім’я письменниці. У музеї можна фактично відчути, як провела дитинство та юність Леся Українка, адже тут представлені речі письменниці та її сім’ї. Засновники музею навіть частково відтворили робочий кабінет, де свої твори писала Лариса Косач.
Також радимо відвідати ландшафтний заказник "Нечимне", що знаходиться у селі Скулин Ковельського району. Саме озеро Нечимне та уся навколишня територія описані у драмі-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". Краєвиди тут дійсно дуже романтичні для відвідування.
Джерела з яких пили війська Богдана Хмельницького
Якщо відвідати село Оконськ Маневицького району, можна побачити гідрологічну пам’ятку природи місцевого значення "Оконські джерела". На вигляд це невелике озеро посередині якого б’ють два джерела карстових вод. Оскільки тиск виходу води з цих джерел дуже високий, то над поверхнею озера утворюються невеличкі фонтани.
Місцеві називають Оконські джерела волинським дивом через дуже чисту воду, а у ставку навколо джерел навіть розводять форель. Причому, в Україні є тільки кілька місць, де форель живе у природніх умовах, адже вона дуже вибаглива до якості води.
За легендою, з місцевих джерел набирали воду навіть війська Богдана Хмельницького, коли зупинялися тут, адже цю воду вважали цілющою.
Тернопільщина: водоспади та унікальний каньйон
Біля села Русилів Бучацького району розташоване справжнє природнє диво — цілий каскад водоспадів. Загалом їх налічується 15 і унікальність в тому, що усі водоспади функціонують на однокілометровій ділянці, а саме — у невеликому потоці, що є правим притоком річки Стрипи.
Висота водоспадів тут різна — від півтора метри і до 12 метрів, а ширина — 10-15 метрів. Усю цю красу можна спостерігати у лісовому гаю.
Також слід подивитися на Плебанівський віадук, що розміщений у селі Плебанівка Теребовлянського району. Цьому віадуку майже 130 років, а будували його під керівництвом австрійських інженерів.
Близько 100 років тому споруду реставрували і такою вона залишилась до наших днів. Сьогодні це діючий залізничний шлях, що проходить над глибокими ярами.
Найдовша гіпсова печера у світі
Крім цього, неподалік села Королівка Чортківського району розташована гіпсова печера під назвою "Оптимістична". Вона примітна тим, що занесена до Книги рекордів Гіннеса, оскільки є найдовшою гіпсовою печерою у світі.
На сьогодні ця печера до кінця навіть не розвідана, але за підтвердженими даними археологів вона має близько 267 кілометрів підземних ходів, що залягають на глибині у кілька десятків метрів. Найглибша ділянка печери розміщена під 80-метровою товщею.
Звісно, самому до цієї печери не варто спускатися, але разом із фахівцями можна. Тому радимо замовити екскурсії, які надають представники різноманітних спелеоклубів. Маршрути у печері є на різні смаки: від коротких чи ознайомчих до довгих, що йдуть вглиб печери.
Заліщики — місто, що було курортом для поляків
У Чортківському районі є дуже красиве місто Заліщики, що розташоване на лівому березі Дністра. У 30-ті роки минулого століття це місто входило до складу Польщі і навіть вважалося ледь не першокласним курортом, куди приїжджали багато поляків на відпочинок, адже їм подобалися гарні пляжі на Дністрі.
У 1939 році, коли Німеччина напала на Польщу, польські урядовці навіть деякий час перебували саме у Заліщиках. У самому місті радимо відвідати дендропарк та міський парк, де дуже гарно. Але найкращі краєвиди на самі Заліщики можна побачити з оглядового майданчику, що знаходиться на околиці села Хрещатик, яке у свою чергу входить вже до складу Чернівецької області. Уся фішка оглядового майданчику в тому, що з нього Заліщики здаються наче островом до якого веде міст з Чернівецької області до Тернопільської. Хоча насправді Заліщики просто півколом огинає річка Дністер.
Дністровський каньйон, як окраса Тернопільщини
Звісно куди ж без Дністровського каньйону, що має статус Національного природного парку. Знаходиться він в межах одразу чотирьох районів Тернопільщини: Борщівського, Бучацького, Заліщицького та Монастириського.
Каньйон має загальну довжину близько 250 км і знаходиться на річці Дністер, що є другою за величиною річкою України. Якщо маєте власний плавзасіб, або ж орендуєте човна, то можна відвідати острів "Інь-Янь", що розташований посеред каньйону на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей, а саме — неподалік села Литячів. Цей острів утворився більше 50-ти років тому внаслідок великої повені.
Панораму каньйону можна дуже гарно оглянути з Червоної гори, що розташована біля села Берем’яни Бучацького району. Тут відкривається просто неймовірний вид на каньйон, де можна зробити фотографії, що збережуть на усе життя пам’ять про цю місцевість.