Попри суттєве послаблення позицій УПЦ МП все ще зберігає за собою великий матеріальний ресурс у вигляді храмів та земель у власності, що дозволяє їм через півтора року після початку повномасштабного вторгнення поширювати проросійські наративи серед своєї пастви.
RegioNews дослідив ситуацію з УПЦ МП в регіонах України та спробував з'ясувати перспективи остаточної втрати московською церквою свого впливу.
Ситуація навколо Києво-Печерської Лаври
Центром російського православ'я в Україні уже багато років є Києво-Печерська лавра
Навколо Києво-Печерської лаври вже не перший місяць точаться конфлікти. 10 березня керівництво Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" направило до Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, яка підпорядковувалась УПЦ МП, попередження про те, що з ними розривається договір на безоплатне користування усім, що перебуває на території заповідника, а це, зокрема, і будівлі самої Києво-Печерської лаври.
З 29 березня представники УПЦ МП мали покинути територію Лаври. У відповідь на це "московські" церковники подали до суду щодо розірвання заповідником договору в односторонньому порядку. Проте, 30 березня Господарський суд Києва відмовив у забезпеченні позову УПЦ МП до заповідника "Києво-Печерська лавра". Крім цього, уряд визнав таким, що втратило чинність, розпорядження ще від 2013 року, згідно з яким монастирю УПЦ МП надавалось право безоплатно користуватися спорудами і будівлями Києво-Печерської лаври.
Після цього на території Лаври було чимало конфліктів, в яких брали участь "московські" священники та їхні віряни. Наприклад, вони не пускали на територію заповідника спеціальну комісію Міністерства культури та інформаційної політики, яка мала визначити стан споруд на цій території. Лише на початку червня комісія змогла завершити свою роботу, виявивши багаточисельні порушення з боку УПЦ МП. Крім цього, із заповідником "Києво-Печерська лавра" було підписано акт приймання та передачі державного майна, що знаходиться на території Лаври. Загалом йдеться про 79 об’єктів.
На початку липня представники заповідника "Києво-Печерська лавра" за допомогою поліції почали навіть опломбовувати будівлі монастиря. Згодом виявилось, що на території Лаври зареєстровані понад 70 монахів УПЦ МП, тобто, вони там офіційно проживають. Хоча у заповіднику вважають це незаконним. Загалом очікується, що до кінця року увесь комплекс Києво-Печерської лаври мають передати державі. Але на сьогоднішній день УПЦ МП все ще залишається в Лаврі та продовжує свою діяльність.
Звісно є в УПЦ МП і інші потужні осередки свого впливу – це Свято-Успенська Святогірська лавра в Святогірську Донецькій області, що зараз перебуває дуже близько до зони бойових дій. Лавра була кілька разів обстріляна російськими військами та перебувала певний час в окупупації. В вересні ЗСУ звільнили Святогірськ. А настоятель Лаври митрополит Арсенія (Яковенко) разом з низкою інших священників УПЦ МП був позбавлений українського громадянства.
Тим не менше Святогірська лавра досі належить УПЦ МП.
Ще один потужний осередок російського православ'я в Україні – Почаївська Успенська лавра в Тернопільській області. Попри те, що цей монастир розташований на західній Україні, ця Лавра вважається другою по значимості та впливовості серед монастирів УПЦ МП в Україні.
В Почаївській лаврі СБУ проводило обшуки та знайшли багато антиукраїнської агітації, а в Верховній Раді ініціювали питання скасування оренди приміщень Почаївської лаври для УПЦ МП. А в квітні Міністерством культури та інфорполітики створено комісію, що перевіряє використання УПЦ МП об'єктів Почаївської лаври. Втім, суттєвих зрушень в цьому питанні поки немає. І Почаївська Лавра залишається форпостом "русского міра" на західній Україні.
Справа намісника Києво-Печерської лаври
В контексті виселення УПЦ МП з Лаври велику роль грає кримінальна справа щодо її намісника митрополита Павла (Павла Лебідя). На початку квітня СБУ вручила Лебідю підозру за розпалювання міжрелігійної ворожнечі та виправдання збройної агресії росії. Після цього його посадили під цілодобовий домашній арешт, який тривав майже 3,5 місяці. Проте, 13 липня Лебідь отримав ще одну підозру від СБУ, адже були виявлені нові факти ведення ним підривної діяльності проти України.
Підозра була оголошена одразу за двома статтями Кримінального кодексу: заперечення збройної агресії РФ і порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань, вчинене службовою особою повторно. Вже 14 липня Солом’янський районний суд Києва прийняв рішення про арешт Лебідя з можливістю внесення застави у розмірі 33 млн 300 тис. гривень.
Майже одразу після цього у храмах УПЦ МП навіть почали збирати гроші на заставу за Павла Лебідя. Для цього у церквах встановлюють спеціальні скриньки, куди парафіяни мають кидати свої гроші задля звільнення митрополита. Наскільки вдало триває збір коштів і чи вийде у УПЦ МП нашкребти чималеньку суму для звільнення одіозного "Паші Мерседеса" поки сказати важко, втім в УПЦ МП поставилися до цього питання серйозно. До справи підключився навіть юридичний відділ московської церкви, який пояснив, що внести заставу може зробити лише фізична, а не юридична особа.
Серед українців це викликало неабияке обурення, мовляв, краще збирали б гроші не на заставу, а на дрони для української армії. Хай там як, а митрополит Павло поки перебуває у СІЗО і його перебування там – серйозний сигнал для багатьох духовних осіб УПЦ МП.
Які багатства в Україні має московський патріархат
Нещодавно була оприлюднена база даних майна УПЦ МП в Україні. Згідно з нею, найбільше споруд і земельних ділянок, що належать або є у користуванні представників московського патріархату налічується у Закарпатській області – 313 споруд і 355 земельних ділянок. На другому місці – Донецька область, де УПЦ МП мають право на 369 споруд і 235 земельних ділянок. На третьому місці – Київська область, де УПЦ МП розпоряджається 152 спорудами та майже 400 земельними ділянками. Також до топ-5 входять Одеська область – 330 споруд і 188 ділянок, а в Рівненській області – 250 споруд і 236 земельних ділянок.
Найменше такого майна в УПЦ МП на Івано-Франківщині – 19 споруд і 16 ділянок, та на Львівщині – 4 споруди і 4 земельні ділянки. В інших областях України у віданні УПЦ МП є у середньому по 100-150 споруд і така ж кількість земельних ділянок.
Крім цього, у базі вказується, що найбільше земельних ділянок за площею в УПЦ МП знаходиться в Києві – понад 1500 гектарів. На другому місці в цьому списку – Київщина, де в московського патріархату є землі площею понад 800 гектарів. В Одеській та Донецькій областях – по 250 гектарів, а найменше землі на Львівщині – лише 1 гектар. Загалом на території України УПЦ МП розпоряджається понад 5 тис. гектарів землі.
В Україні є лише одне місто, де усі церкви входять до ПЦУ
В Україні стає все менше храмів під протекторатом московського патріархату. Наприклад, у місті Сміла Черкаської області не залишилось жодної такої церкви. Нещодавно громада останнього храму УПЦ МП – Покрови Пресвятої Богородиці, приєдналась до Православної церкви України. Більше того, за словами настоятеля Свято-Покровського собору – отця Петра Дмитрука, Сміла стала першим містом в Україні, де усі парафії вирішили підпорядковуватися Православній церкві України.
Для порівняння на Кіровоградщині теж багато церков переходять до ПЦУ. Наприклад, раніше у Свято-Миколаївському храмі у Новомиргороді службу проводили священники УПЦ МП, а тепер тут проводять богослужіння святі отці ПЦУ. Причому, усе відбулось доволі мирно, адже близько 15 парафіян Православної церкви України просто відкрили церкву і зайшли всередину, провівши згодом водоосвятний молебень.
До речі, в нещодавно створеній базі по нерухомості УПЦ МП вказується, що у Кіровоградській області близько 70 споруд і понад 100 земельних ділянок належать або є у користуванні УПЦ МП.
Таким чином, попри великий прогрес у справі переходу парафій УПЦ МП до ПЦУ, московська церква пустила міцне коріння в Україні – в кожному регіоні є церкви та майно УПЦ МП, а також актив інформаційно опрацьованих "парафіян" готових ставати на захист "істиного православ'я". То ж дуже малоймовірно, що здолати в Україні вплив УПЦ МП можливо зовсім без конфліктів. Власне такі конфлікти трапляються регулярно.
Поліція стримує конфлікти між вірянами та священниками УПЦ МП
Останнім часом між парафіянами, які прагнуть перейти в ПЦУ та вірними московського патріархату сталося кілька гучних конфліктів. Деякі стримати вдавалося лише поліції. Так, 25 червня у Білогородці на Київщині, коли під час такого переходу вірян виник конфлікт, адже священники московського патріархату звісно, м’яко кажучи, не дуже хотіли позбуватися своєї пастви. Тоді до місцевого райвідділку поліції було доставлено трьох осіб для складання на них протоколів про адміністративні правопорушення.
Ще один випадок стався на Київщині, у селі Липовець Обухівського району, у квітні цього року. Сільська громада ще раніше вирішила, що хоче перейти під протекторат ПЦУ. Але 8 квітня між прихожанами УПЦ МП та ПЦУ виникла штовханина внаслідок якої помер 61-річний місцевий житель. Пізніше виявилось, що померлий мав проблеми зі здоров’ям, а під час цієї штовханини в нього стався серцевий напад. Тоді ж поліція відкрила кримінальне провадження за цим інцидентом.
Західна Україна – лідер за конфліктами навколо церков
Найбільше конфліктів навколо церков, що підпорядковані УПЦ МП, спостерігається на заході Україні. До прикладу, на початку квітня священники московського патріархату побили військовослужбовця, який біля церкви запитав у прихожан, скільки ще потрібно аби загинуло людей від дій Росії, щоб вони перестали ходити до храму УПЦ МП? Начебто прихожани цієї церкви також підтримували побиття військового.
У поліції Хмельниччини тоді заявили, що чоловік влаштував словесний конфлікт зі священником, тому вирішувалось питання, щоб притягнути військового до адміністративної відповідальності. Паралельно з цим за побиття військового відкрили кримінальне провадження за статтею "Хуліганство".
"Московські" священники відмовляються відспівувати загиблих воїнів
Ще один скандал трапився у квітні цього року у селі Задубрівка Чернівецької області, де священники УПЦ МП не хотіли пускати до храму труну із загиблим на війні українським військовим. Тоді мати загиблого ледь не на колінах благала дати можливість відспівати сина. Зрештою, невдоволення громади вилилось у те, що храм було взято ледь не штурмом. Після цього загиблого воїна у цій церкві відспівали священники Православної церкви України. Після цього інциденту у даному храмі служби проводяться лише українською мовою.
І це непоодинокі випадки, коли українських військових не дають відспівувати у храмах УПЦ МП. Наприклад, у жовтні минулого року в Ясінянській громаді на Закарпатті родичі загиблого солдата перед похороном попередили місцевого священника московського патріархату, що відспівувати воїна буде представник Православної церкви України. На це "московський" священник просто закрив храм і пішов у справах. Коли ж похоронна процесія прибула до церкви, то її відчинити не вдалося, а тому військового відспівували просто на церковному подвір’ї, а вже потім понесли на кладовище.
Вірянам потрібно брати справу до своїх рук
Отже, як бачимо конфліктів між вірянами та священниками УПЦ в Україні вистачає. Проте, навіть не дивлячись на це, все більше парафій переходять до складу Православної церкви України.
Згідно з офіційними даними ПЦУ, за останні чотири роки до них приєднались понад 1500 парафій з УПЦ МП. А за перший рік повномасштабної війни з Росією, ця цифра склала майже 700. І цей процес невпинно продовжується.
В той же час, кількість парафій Московського патріархату досить велика, і на сьогодні ще близько 7-8 тисяч парафій все ж залишаються вірними російській церкві.
Та й зусилля держави щодо зменшення впливу УПЦ МП в Україні багато хто вважає недостатніми та непослідовними. Поки що московський патріархат повністю не втратив жодної великої Лаври, та зберігає за собою надто багато майна. Проте непотрібно забувати, що вирішальний вплив в цій справі мають все ж таки віряни. І якщо в громадах не будуть серйозно тиснути на попів УПЦ МП та переходити до ПЦУ, постійні конфлікти навколо церков триватимуть десятиліття. І всі ці десятиліття Кремль матиме свою потужну агентурну мережу в Україні у вигляді підконтрольної церкви. Отже ключ до вирішення проблеми УРЦ МП та припинення постійних церковних конфліктів головною мірою в руках громад.