У кінці липня у двох ключових містах України відбулися два великі регіональні заходи. RegioNews уважно поспостерігав за тим, що там відбувалося та зробив деякі висновки на перспективу. Перш за все, перспективу глави держави. Бо саме у ці липневі дні вчергове загострилася боротьба двох столичних владних стовпів – тих, що на Банковій та Хрещатику.
Запрошенням на запрошення
27 липня у Одесі відкрився вже XVІ Український муніципальний форум, який зібрала контрольована Віталієм Кличком Асоціація міст України. Мер Києва зробив хитрий хід, запросивши на цей захід президента України. Володимир Зеленський, звісна річ, відмовився від цього запрошення – і зробив хід у відповідь.
Банкова вирішила перехопити міжнародних партнерів АМУ, які були запрошені на форум заздалегідь, і спробувала перетягти їх вже на свій захід – спільне засідання Конгресу місцевих і регіональних влад та Національної ради реформ, що відбулося 29 липня. Ця спроба також виявилася невдалою, але у підсумку в програші опинився саме Офіс президента – його метушливість виглядала менш ефектно, ніж шаховий хід столичного градоначальника.
Крім того, Кличко перетягнув на свій бік уже давно автономного спікера Верховної Ради. Дмитро Разумков, відношення якого із ОП не можна назвати навіть нейтральними, радо прийняв запрошення київського міського голови і навіть відпустив кілька шпильок на адресу конкуруючої організації. Мовляв, вертикаль влади будувати треба, але не на підлеглості та залежності, а на партнерстві. Натяк на зігнаних до Зеленського голів усіх облдержадміністрацій більш ніж прозорий.
І тут Єрмак
Попри усі заяви про необхідність та важливість Конгресу місцевих і регіональних влад, які лунали від учасників спільного із "конторою" Михайла Саакашвілі заходу, логіка його існування залишається незмінною. Це – контроль над регіонами, які на місцевих виборах 2020 року відправилися у вільне плавання. І контроль максимально жорсткий, оскільки у багатьох регіонах позиції президентської політсили відверто слабкі.
Читайте також: Садовий проти Кличка. Навіщо Зеленському двопалатний Конгрес
Виразною ілюстрацією цього, до речі, стала фактично звільнена уже на наступний день після чоловіка, головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака, очільниця Чернігівської ОДА Анна Коваленко (формально погоджене Кабінетом міністрів рішення має завізувати ще президент, але зрозуміло, що це лише справа часу). Коваленко, потрапивши у місто, де усім - і навіть локальною франшизою "Слуги народу" – керує місцевий політик, мер Чернігова Владислав Атрошенко, повністю програла боротьбу за владу, апофеозом чого стала провальна спроба призначити "свою" людина на посаду голови Чернігівської обласної ради.
Тож нічого дивного в тому, що президію Конгресу очолила людина з Банкової. Втім, не та, про яку усі думали. Ще під час першого, хмельницького засідання новоствореного Конгресу, голова Офісу президента Андрій Єрмак запевняв, що президію очолить як раз глава держави. Через неповних два місяці виявилося, що керувати Конгресом буде сам Єрмак.
Логіка цього призначення, формально обставленого як обрання, зрозуміла. Зеленський повністю довіряє Єрмаку, не має підстав сумніватися у його відданості та компетентності (в усякому разі, такою є оцінка президента). Та й робота з регіонами – справа важка, марудна, на відміну від запису відеозвернень із бравими реляціями про чергові перемоги на новому фронті боротьби із якоюсь важливою проблемою.
Сам Єрмак на новій посаді отримує додаткові важелі впливу, а радше замикає на собі регіональні еліти, що є важливим для голови ОП у підкилимній боротьбі за вплив на президента, зокрема, із міністром розвитку громад та територій Олексієм Чернишовим (до речі, присутнім на цьому заході). Можна сказати, що цим кроком Єрмак завдав чергового серйозного удару по амбіціях Чернишова.
Дерева 2.0
Формальна фабула засідання Конгресу і Нацради – досить стандартна: будемо розвивати, створювати, будувати і таке інше. Але так вже повелося за чинної влади, що вона регулярно генерує якісь фантастичні прожекти, втілення яких ще на етапі заяви виглядає геть нереалістично.
Зокрема, у одній із попередніх серій форуму "Україна 30", присвяченій екологічній тематиці, президент Зеленський заявив, що в Україні необхідно за три роки посадити мільярд дерев. Прем'єр Денис Шмигаль тут же слухняно відрапортував, що це завдання є цілком реальним, але у кінці липня Держлісагентство навіть формально визнало, що стільки дерев воно не посадить.
Проте на Банковій, очевидно, забули про ту обіцянку, бо один із головних креативників ОП Кирило Тимошенко на учорашньому форумі анонсував новий проект – сучасний парк дозвілля у кожній об'єднаній територіальній громаді України уже наступного року. Звісно ж, ця ідея через деякий час затухне так само, як і план засадженням країни деревами. Та й головне у цій ідеї – ось ця фраза, сказана заступником Єрмака: "Це завдання від президента й держави – надати якісні послуги та якісне дозвілля нашим мешканцям".
Читайте також: 50 відтінків Зеленського. Чи має вагу слово президента?
В принципі, невиконані обіцянки не є чимось дивним чи новим для нинішньої влади. Питання тільки в тому, коли кількість цих невиконань почне переростати у якість їхнього використання опонентами та критиками. Столичний мер, як бачимо, здаватися у регіональній битві не збирається, залучивши на свій бік серйозного гравця із парламенту. Тож рано чи пізно Зеленський і Ко опиняться у ситуації, коли "усе сказане обов'язково буде використане проти вас". Нехай навіть про парки дозвілля сказав і не сам президент, а лише заступник керівника його офісу.