Здавалось би, все на мерських виборах у Кривому Розі для висуванця від президентської партії Дмитра Шевчика складалося якнайкраще. Перед самим другим туром знявся лідер перегонів, чинний міський голова Юрій Вілкул, якому 25 жовтня для переобрання на третій термін не вистачило лише якихось 5% голосів містян. Через таку несподівану вілкулівську поведінку повторне голосування довелося перенести на 6 грудня, а його фаворитом автоматично ставав Шевчик із отриманими у першому турі майже 26%, в той час як підтримка кандидата від ОПЗЖ Костянтина Павлова, який в недавньому минулому був нардепом-"регіоналом", становила всього-то 9%.
А те, що саме на його користь знявся з виборів 71-річний Вілкул, виглядало такою собі гарною акторською міною при очевидному передвиборчому "договірняку". Однак насправді криворізька історія перетворилася у міну в зовсім іншому сенсі цього слова – ОПЗЖ отримала із перемогою Павлова у Кривому Розі реальний успіх, підірвавши позиції голови держави ні де-небудь, а на його "малій батьківщині". Натомість особисто Володимиру Зеленському другий тур криворізьких мерських виборів приніс дуже болючу і знакову поразку, причому від рук власних земляків.
Перший справжній тріумф ОПЗЖ
Неможна казати, що Зеленський сидів, склавши руки: напередодні повторного голосування у рідному місті він навіть записав відповідне відеозвернення, де сказав наступне: "Мене завжди хвилює майбутнє рідного Кривого Рогу, в якому б куточку України я не знаходився і в якому б статусі не перебував. Давайте у цей день зробимо рекордну явку по країні, нехай це буде символічна для нашого міста цифра 95. Агітувати я ні за кого з кандидатів не можу, але це і не потрібно, ви люди розумні, самі все знаєте".
Чи почув Кривий Ріг президента-земляка? Лише в тій мірі, що явка другого туру мерських виборів, якщо порівнювати з іншими аналогічними випадками по країні, була тут дійсно досить високою – звичайно, не 95%, а лише 35%, однак вона майже досягла показників першого туру (тоді, 25 жовтня, до криворізьких дільниць прийшли 36,7% місцевих виборців). Утім, прозорий натяк Зеленського про підтримку кандидата від криворізької "ЗеКоманди" містяни геть проігнорували. Більше того, Кривий Ріг став першим в Україні великим містом, де мерське крісло виборола відверто проросійська ОПЗЖ.
На початку, коли після закриття виборчих дільниць розпочалася битва двох екзит-полів, все виглядало не настільки переконливо. Так, проведене "Центром досліджень розвитку територій" опитування на замовлення інформагентства "Голос UA" давало перемогу Павлову із 58,86%, що значно випередив Шевчика (він, згідно цього дослідження, отримав 41,14%). Проте інший екзит-пол, замовлений фондом "Українська політика" та оприлюднений на телеканалі Ріната Ахметова "Україна 24", зафіксував протилежні результати: кандидат від "Слуги народу" та одночасно гендиректор ахметівського ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" Шевчик в такій соціології набирав 52,61%, а представник ОПЗЖ Павлов - 46,05%.
Хоча сьогодні вдень, коли місцевий ТВК практично вже завершив підрахунок голосів, а затягування відбувалося лише в одному із семи районів Кривого Рогу, ситуація із переможцем мало в кого викликала сумнівів – відрив Павлова від Шевчика став нездоланним, причому майже на всіх виборчих дільницях. Паралельний підрахунок від ОПЗЖ демонстрував майже такі ж самі показники електоральної підтримки свого висуванця, як і в екзит-полі "Центру досліджень розвитку територій" - 58,5%. При цьому в абсолютних цифрах перевага Павлова над Шевчиком стала вимірюватися у понад 28 тисяч голосів, що лише засвідчило глибину поразки, якої зазнав "зелений" кандидат.
Що означає криворізький фінал
Жодного свого мера у великому українському місті – такий остаточний результат місцевих виборів-2020 для правлячої в країні партії Зеленського затвердили попередні підсумки криворізьких перегонів, які навряд чи вже суттєво відрізнятимуться від офіційних даних підрахунку. Плюс це відвертий ляпас особисто президенту, котрий до останнього сподівався на диво. Однак, вочевидь, без реальної і кропіткої роботи виборчого штабу на результат жодного дива ніколи не буває.
Натомість ставка на всілякі публічні відеозвернення навіть самого голови держави ще раз показала, що така технологія – вчорашній день, і ніде вже не "злітає", навіть у рідному для Зеленського Кривому Розі. Одним словом, президент може надсилати свій полум’яний "привіт" як всьому партійному керівництву "Слуги народу", так і особисто заступнику голови ОП Кирилу Тимошенку, віднедавна відповідальному на Банковій саме за регіональну політику.
Окрему "подяку" Зеленський може висловити також Ахметову, котрий, певно, дуже рекламував перед діючою українською владою "безпрограшну криворізьку схему", що виявилася безпрограшною лише для самого олігарха. Адже всі три найрейтинговіші кандидати у Кривому Розі – і Юрій Вілкул, і Дмитро Шевчик, і Костянтин Павлов – були апріорі ахметівськими, котрі між собою відрізнялися лише по нинішній партійній формі, а не по спільній суті ставлеників реального криворізького хазяїна Ахметова. Останній давно просував того ж Павлова по лінії Партії регіонів – той в найкращі ахметівські часи у 2010-му навіть очолив у Кривому Розі міський осередок ПР, а потім вже двічі проходив до парламенту у "біло-блакитному" мажоритарному загоні, і двічі - по квоті Ахметова.
Що ж до поствиборних криворізьких розкладів, то вони вже цілком очевидні – у міськраді під Павлова буде створена коаліція у складі "Блоку Вілкула "Українська перспектива" (19 депутатів) та ОПЗЖ (9), разом – 28 мандатів з 54-х, тобто цілком тверда більшість. В опозиції, принаймні, формально залишаться, скоріш за все, по 5 депутатів від "Сили людей" та "Європейської солідарності", хоча за деякою інсайдерською інформацією, місцеві партійці Петра Порошенка дуже лояльні сімейству Вілкулів. А ось 16 "багнетів" у Криворізькій міськраді "Слуги народу" на деякий час можуть зависнути між "молотом" Зеленського та "ковадлом" Ахметова. Втім, питання, яку вони врешті решт оберуть сторону, можна вважати риторичним. Особливо якщо зважати на їхню тотальну залежність від головного роботодавця Кривого Рогу.