Якщо подивитися на останню електронну декларацію Сергія Сухомлина, може скластися враження, що житомирський мер тягне доволі скромне існування, принаймні у порівнянні із багатьма чиновниками такого рангу. Його дохід – лише мерська зарплата 289 тис. грн в рік, збереження складають якісь 205 тис. грн на банківських рахунках та ще 160 тис. грн готівкою (плюс також готівкою 69 тис. доларів та 6 тис. євро), у власності – три земельних ділянки по 1,2 га та цінні папери фірми "Альфа" на суму 2,13 млн грн, а проживає він хоч і в просторій (140 "квадратів"), але в чужій квартирі. Єдине цінне рухоме майно Сухомлина – автомобіль Audi А8 2013 року випуску, який він сам оцінив у 780 тис. грн.
До речі, це зараз житомирський градоначальник навчився майже ідеально заповнювати е-декларацію, а ось кілька років тому із цим вийшов невеличкий прокол – за 2016-й він задекларував авто Porsche Cayenne вартістю майже 1 млн грн, хоча заробив за той рік лише 59 тис. грн, тобто в середньому – по 5 тис. в місяць. Тому коли у 2017-му Сухомлин придбав нову машину представницького класу Audi А8, він її показувати у своїй декларації не поспішав, щоб, певно, не дратувати зайвий раз всіляких заздрісників. Але тим самим одразу нарвався на складання управлінням захисту економіки Нацполіції у Житомирській області протоколу про вчинення корупційного правопорушення, бо за законом про запобігання корупції будь-який посадовець має всього 10 днів аби задекларувати такі суттєві зміни у своєму майновому становищі.
Втім, не будемо настільки прискіпливими до автомобільних смаків Сухомлина – який мер у нас не любить швидкої їзди, особливо коли має таку багату дружину. Адже саме на Світлану Сухомлин записані всі корпоративні права сім’ї. Вона ж і є кінцевим бенефіціаром житомирських фірм різного профілю. Тож про весь цей бізнес Сухомлиних на пару із сім’єю Олександра Рабиновича – однокласника і Світлани, і Сергія – варто розповісти докладніше.
Це, перш за все, виробник металопластикових вікон ТОВ "Візаж". Компанія ще у 2006 році налічувала понад 250 дилерів по всій Україні та в пікові місяці виробляла 24-25 тис. вікон. Далі – ТОВ "Маген-Україна", що є фітнес-центром в Житомирі (улюблене дітище Світлани Сухомлин та Олени Веретельник – дружини Олександра Рабиновича). Другій половинці градоначальника і його партнеру Рабиновичу належить також архітектурно-будівельна компанія "Архітектура плюс дизайн" і фірма "Стров Енержі". Плюс три ТОВ практично в одному місці – "Кінотон", "Кон Бріо" та "Каденція". Перша компанія управляє житомирським кінотеатром "Україна", друга – це піцерія "Маріо" у тому ж кінотеатрі, ну а третя – кафе, розташоване поруч.
Між іншим, із непрозорою приватизацією кінотеатра "Україна" був пов’язаний перший публічний скандал, в якому запам’ятався тоді ще просто депутат Житомирської міськради від "Нашої України" Сухомлин. У 2008-му його тодішні колеги по депутатському корпусу всупереч законодавству дозволили приватизувати комунальну "Україну" не через аукціон. Одночасно інший кінотеатр Житомира "Жовтень", який становив конкуренцію "Україні" і теж перебував на балансі міста, закрили через нерентабельність.
Тепер в "Жовтні" мер планує облаштувати молодіжний арт-центр, щоправда, без якихось особливих просувань в цьому напрямку – колишній кінотеатр й надалі залишається місцем різноманітних виставок, на яких продають то шкарпетки, то спідню білизну. Однак навіть якщо станеться диво, і цей де-факто базар дійсно перетвориться на сучасний арт-центр, це Сухомлин обов’язково запише на свій особистий рахунок, хоча реконструкція "Жовтня" апріорі здійснюватиметься за кошти міського бюджету, тобто за гроші звичайних житомирян.
А в плані "засвоєння коштів" через хитромудрі схеми Сухомлин – взагалі мастак. Наймасштабнішим прикладом застосування такого мерського "таланту" останніми роками є комунальне підприємство "Житомирський водоканал", тендер на реконструкцію очисних споруд якого у 2018 році виграла словенська компанія Esotech. Загальна обсяг робіт коштуватиме 13,6 млн доларів, котрі в якості кредиту виділяє Світовий банк. Все ніби чинно-благородно, але є невеличка деталь: міський голова разом із близьким до себе директором водоканалу Андрієм Нікітіним завели в проєкт свої компанії на субпідряд. Крім того Нікітін одноосібно визначає, яке обладнання необхідно ставити на нові очисні споруди та звідки його брати.
В принципі, майже так само, як у ще одній хитрій схемі, що діє в Житомирі через тендери щодо всіляких ремонтних робіт, переможцями яких "раптово" стають афілійовані з мером або з наближеними до нього особами компанії. Приміром, згаданій вже будівельній фірмі Сухомлинів – Рабиновичів "Стров Енержі" від управління капітального будівництва Житомира перепало близько 600 тис. грн тільки за переведення на альтернативні види палива комунальних ДНЗ №10 та ЗОШ №1.
Або небайдужа житомирському градоначальнику інша компанія "І.Комм Енерджи" (її директорка Світлана Ярош за якимсь дивним збігом обставин одночасно керує й "Стров Енержі") за бюджетний кошт розробляє проєктно-кошторисну документацію і щодо капітального ремонту покрівлі ЗОШ №6, і по будівництву мереж електропостачання на окремих житомирських вулицях, і стосовно реконструкції частини приміщень Житомирської міської стоматологічної поліклініки №2. Разом набігає солідна сума із шістьма нулями, і це лише верхівка айсбергу. Бо величезний "навар" приносить навіть укладання в місті красивої тротуарної плитки. "На папері" це робили кілька різних фірм, проте насправді вони знаходяться в одному офісі та за роки мерської каденції Сухомлина "вимили" з бюджету Житомира вже не одну сотню мільйонів гривень.
Само собою, "засвоєння коштів" йде в кишеню не лише мерській сім’ї або тим, з ким мер дружить сім’ями, а й колишнім соратникам по БПП, як тому же славетному "бурштиновому" нардепу минулого скликання Бориславу Розенблату. Саме дружині та сестрі останнього належить ПАТ "Фаворит Компані", якому по заниженій ціні вдалося придбати комунальний готель "Житомир". А інша фірма тих же власників "Фаворит ОПТ" у 2018-му виграла тендер щодо реконструкції набережної Тетерева з вартістю лише першої черги у сумі 20,28 млн грн. Але це вже інша історія, котру ми розповімо неодмінно. Тож, як то кажуть, далі буде.