Вчора в ефір вийшов урок математики для п'ятого класу в рамках "Всеукраїнської школи онлайн"
У ньому вчителька Олена Бурдун помилилася у прикладі "30,2 - 2,2", і замість "28" написала на дошці "18".
Через кілька годин у мережі почався хейт такої сили, ніби вчителька математики на очах у глядачів зізналася, що у неї три класи освіти, а на зйомку вона потрапила через ліжко.
Я читала вчора на адресу Олени слова "дура", "ї*анатка", "нікчемність", "тупиця", "кретинка". Зоя Литвин написала, що журналісти телефонували до школи дізнатися, як покарають цю непрофесійну людину. Що ж. Людина, яка працює по 14 годин на день, вперше у своєму житті веде урок перед камерою, дійсно заслуговує на ці слова. А люди, які їх писали, ніколи не робили помилок. Вони бездоганні.
Олена Бурдун помилилася. Так. Обмовилася від хвилювання, чи від втоми, чи від обох факторів. Редактори, які пропустили це в ефір, помилилися. Так. Так буває.
Але коли ж, нарешті, припиниться це свято ненависті і срача? Коли ж, нарешті, припиниться ця повсюдна радість від того, що хтось "обісрався, обгадився, облажався"? Коли припиняться ці танці біля вогнища навколо нової жертви, яку потрібно змішати з гівном і зрівняти з землею, щоб іншим не повадно було? Коли сидіти і гучно віщати зі свого фейсбуку стане менш модним, ніж створювати проекти, які будуть приносити реальну користь.
Ми ніколи нічому не навчимося, ніколи нічого не зробимо і ніколи не виліземо з тієї помийної ями, в якій перебуваємо зараз, якщо не почнемо приймати помилки, як абсолютно обов'язкову умову для зростання.
Ще два місяці тому ніхто не уявляв, що можна запустити онлайн освіту в масштабах країни. Так, неідеально. Так, в режимі авралу і кризи. Так, в напрузі і під тиском. Але запустити. Розумієте? Будь-який процес потрібно обкатати, щоб він почав працювати без збоїв. А до цього помилитися багато-багато разів. І не боятися цього.
В Стенфорді, де ми були з Андрієм два роки тому, нам читали лекцію про секрет успіху компаній Кремнієвої долини. Якщо коротко: ви повинні помилитися як можна швидше, ВІДСВЯТКУВАТИ помилку (навіть вираз для цього є celebrate failure) встати і піти далі. І за цю помилку не повинні лаяти. Тому що інакше тобі не захочеться продовжувати. Тобі захочеться сказати: та ну вас всіх на*уй і поїхати додому до сім'ї, замість того, щоб стирчати без вихідних перед камерою.
Мені дуже шкода, що пані Олена стала жертвою хейтеров і випробувала на собі всю міць фейсбук-спільноти імені "Ніщо так не радує, як те, що у сусіда хата згоріла".
Я дуже хочу підтримати її, а також усіх, хто робить проект "Всеукраїнської школи онлайн". Не зупиняйтеся, будь ласка. Відсвяткуйте цю помилку і рухайтеся далі. З мене шампанське!