У британця не знайшли ознак вірусу імунодефіциту після трансплантації стовбурових клітин.
Це другий подібний випадок в історії медицини, йдеться в статті, оприлюдненій в журналі Nature.
Чоловік, ім'я якого не називають, лікувався від раку. Впродовж останніх 18 місяців він перебуває у фазі стійкої ремісії і не приймає препарати від ВІЛ.
Вчені кажуть, що ще надто рано говорити про повне одужання.
Експерти стверджують, що цей метод не підходить усім пацієнтам з ВІЛ, однак він може допомогти розробити нову стратегію лікування цієї хвороби.
2003 року у чоловіка, якого називають пацієнтом з Лондона, діагностували ВІЛ. Пізніше, 2012 року, у нього виявили лімфому Ходжкіна.
Він пройшов курс хіміотерапії, після чого йому пересадили стовбурові клітини. Донор мав імунітет до вірусу імунодефіциту, що призвело до ремісії як раку, так і ВІЛ у "лондонського пацієнта".
До лікування були залучені дослідники з Університетського коледжу Лондона, Імперського коледжу Лондона, Кембриджського та Оксфордського університетів.
Це другий випадок подолання вірусу імунодефіциту людини у такий спосіб.
Десять років тому Тімоті Брауну, так званому "берлінському пацієнту", пересадили кістковий мозок донора з природним імунітетом до ВІЛ.
Його вважають першим пацієнтом, який переміг ВІЛ/СНІД, отримавши дві пересадки і курс променевої терапії від лейкозу.
"Досягнувши ремісії у другого пацієнта із застосуванням подібного методу, ми довели, що "берлінський пацієнт" не був аномалією, і ці методи лікування справді знищили ВІЛ у двох людей", - сказав Равіндра Гупта, головний автор дослідження та професор відділення інфектології та імунології в Університетському коледжі Лондона.
Професор Едуардо Олаваррія з Імперського коледжу Лондона сказав, що успіх трансплантації стовбурових клітин дає надію на розробку нових стратегій боротьби з вірусом.
Але він додав: "Цей метод не може бути стандартною схемою лікування ВІЛ через токсичність хіміотерапії, яка в цьому випадку була потрібна для лікування лімфоми".
Вірус імунодефіциту проникає усередину лейкоцитів, зв`язуючись з одним з білків клітини CCR5.
Однак є люди, які можуть не боятися ВІЛ, оскільки є носіями мутованого CCR5. Він, на відміну від звичайного білка, не може взаємодіяти з вірусними частинами, тому вірус не може проникнути в клітини.
"Лондонський пацієнт" отримав стовбурові клітини від донора з цією специфічною генетичною мутацією, що також зробило його стійким до ВІЛ.
Однак клітини, в яких зазвичай ховається вірус, можуть перебувати в організмі в стані спокою протягом багатьох років.
Британські дослідники кажуть, що можна використовувати генну терапію для "надання" рецепторів CCR5 людям з ВІЛ, і тепер вони знають, що одужання "берлінського пацієнта" не є окремим одноразовим явищем.
Професор Грехем Кук з Імперського коледжу в Лондоні назвав результати дослідження "обнадійливими".
"Якщо ми можемо краще зрозуміти, як цей метод працює з різними пацієнтами, ми наблизимось до кінцевої мети лікування ВІЛ", - говорить вчений.