Саміт НАТО, який відбувся 11–12 липня в Брюсселі, став одним із найскладніших самітів за кілька останніх років – не рахуючи 2014-го.
Ця складність продиктована кількома факторами: по перше, позицією американського президента, який досі не відігравав такої дражливої ролі, і по друге, чотирма роками напружених стосунків з путінською Росією і протистоянні її гібридним загрозам – реаліям, до яких окремі країни-члени Альянсу так і не звикли.
Контекст саміту
Учасники планували підняти одразу кілька блоків питань посилення ефективності системи колективної безпеки.
Перший з них стосувався старої теми недотримання більшістю європейських союзників по НАТО обов’язкового мінімуму витрат на оборону в 2% ВВП.
Це вже призвело не лише до катастрофічного падіння рівня боєздатності армій багатьох європейських держав, а й до цілком практичних прикрих інцидентів на навчаннях з відпрацювання розгортання Сил швидкого реагування Альянсу.
Яскравою ілюстрацією обох тенденцій є Німеччина. Так, до прикладу, 3/4 танків Бундесверу не боєздатні, 5 із 6 субмарин не можуть вийти в море, солдатам бракує наметів, бронежилетів і зимового одягу, а вертольотам і бойовим літакам ВПС – запчастин для активної експлуатації.
Другим блоком проблем стали питання логістики між країнами-членами НАТО. Численні спільні навчання попередніх років виявили, що швидко перекинути бойові підрозділи через кордони європейських союзників непросто – через бюрократичну тяганину, недосконалість, а в багатьох випадках і банальну відсутність процедур оперативного переміщення союзних військ територією Альянсу.
За влучним спостереженням журналістів The Washington Post, у випадку збройного конфлікту з Росією, армія США може «застрягнути у заторі». Військові автомобілі «Хаммер» будуть сповільнювати рух на вузьких європейських дорогах; американські танки можуть проломити заіржавілі мости, не здатні витримати їхню вагу; загони солдатів можуть затримати на паспортному контролі та на залізниці.
Окремо стояла проблема майбутньої зустрічі американського президента Трампа з російським президентом Путіним. Враховуючи специфіку нинішнього господаря Білого дому, господареві Кремля він явно програє.
Масла у вогонь додала і заява Трампа про те, що майбутня зустріч з Путіним може виявитися «найпростішою» на тлі саміту НАТО.
Як пишеться слово «дипломатія»?
Саміт приніс очікувані позитивні результати, показавши при цьому весь спектр політичної напруги, яка й вирізняла цей захід від аналогічних у попередні роки.
Головну роль тут відіграв, звичайно ж, Трамп. Він гостро підняв питання про видатки європейських країн на оборону, звернувши (цілком справедливо) увагу на те, що основний фінансовий тягар взяли на себе США, і запропонував підняти обов’язковий мінімум оборонних витрат із 2% до 4% ВВП.
Слід сказати, що лише п’ять європейських країн поки виконують необхідну норму витрат, станом на 2017 рік – це Естонія, Польща, Греція, Ісландія і Велика Британія.
При цьому американський президент жорстко висловився щодо політики Німеччини, і не лише в сфері оборони, але і в питаннях енергетики й економічних відносин із РФ, заявивши про «контрольованість» країни з боку Росії. Зрештою, за лаштунками британський прем’єр Тереза Мей іронічно спитала Трампа, чи знає він, як пишеться слово «дипломатія».
Нова формула обороноздатності і підтримка України
Однак на ухвалення політичної декларації усі ці суперечки не вплинули. Загалом документ містить досить жорсткі заяви в бік РФ, а також низку суттєвих моментів.
По перше, наголошується, що дії Росії, включно з загрозою та використанням сили для досягнення політичних цілей, становлять виклик для Альянсу і підривають євроатлантичну безпеку та оснований на правилах міжнародний порядок.
По друге, чітко вказано, що РФ порушила Основоположний акт НАТО-Росія від 1997 року. Зокрема, там йшлося про нерозміщення на східних кордонах Альянсу додаткових військових баз.
Логічним висновком із цього є третій важливий момент, яким закладається формальний фундамент під вже обговорене політичне рішення про посилення військової присутності НАТО в східних та північних країнах блоку.
Окрім уже апробованої системи «постійних ротацій», коли бойові підрозділи Збройних сил США розгортаються на східному напрямку не на основі постійного базування, а на принципі щомісячних ротацій, не порушуючи таким чином міжнародних домовленостей, Альянс планує ще більше посилити власну обороноздатність.
НАТО діятиме за формулою «30-30-30-30»: 30 батальйонів + 30 ескадрилій винищувачів + 30 бойових кораблів, здатних розгорнутися за 30 днів для відсічі агресії.
Українське питання теж не лишилося поза увагою – у спільній декларації була озвучена підтримка територіальної цілісності України, а засідання комісії Україна-НАТО, яке Угорщина погрожувала блокувати, відбулося у форматі Україна-Грузія-НАТО. Альянс висловив готовність продовжувати надавати Києву підтримку в реформах, наголосивши на важливості практичного втілення реформ, в тому числі й в секторі безпеки.
Саме так і пишеться слово «дипломатія» – воно складається з вміння об’єднатися перед спільними загрозами, попри суперечності, і досягати компромісів у вирішенні складних завдань.
Тарас Жовтенко – експерт з проблем національної безпеки, кандидат політичних наук